Анотація
Виклики, пов’язані із зміною клімату та обмеженістю природних ресурсів суттєво трансформували традиційні підходи до розуміння конкурентоспроможності національної економіки. У цьому контексті концепція зеленої конкурентоспроможності сформувалася як важлива аналітична основа, що поєднує економічну результативність із екологічною стійкістю та ефективним використанням ресурсів. Водночас глобальні екологічні та соціально-економічні потрясіння підкреслили значення резилієнтності як ключового чинника забезпечення стабільності та адаптивності національних економік. Метою дослідження є аналіз еволюції зеленої конкурентоспроможності національної економіки в контексті сталого розвитку та резилієнтності, а також визначення основних дослідницьких тенденцій у цій сфері. Дослідження ґрунтується на поєднанні огляду наукової літератури та бібліометричного аналізу наукових публікацій, індексованих у базі даних Scopus. Методологічний підхід передбачає аналіз співзустрічальності ключових слів та візуалізацію бібліометричних мереж із використанням програмного забезпечення VOSviewer. Такий підхід дозволяє визначити домінуючі напрями досліджень, тематичні кластери та взаємозв’язки між ключовими поняттями в науковій літературі. Результати дослідження свідчать, що концепція конкурентоспроможності поступово еволюціонувала від суто економічного трактування до більш комплексної концептуальної моделі, яка інтегрує екологічну стійкість і соціальну стабільність. Аналіз бібліометричних карт показує, що дослідження конкурентоспроможності тісно пов’язані з проблематикою сталого розвитку, екологічних інновацій, зеленої економіки та кліматичної політики. Водночас сучасні дослідження дедалі частіше інтегрують концепцію соціальної резилієнтності, підкреслюючи здатність економічних систем адаптуватися до екологічних та соціально-економічних потрясінь. Отримані результати підтверджують, що зелена конкурентоспроможність стає важливою складовою сталого економічного розвитку та довгострокової конкурентоспроможності національних економік.