Анотація
Оскільки аграрний сектор належить до галузей із високим рівнем впливу на довкілля, питання ESG-звітності та розкриття нефінансових показників землекористування стають необхідною умовою забезпечення прозорості діяльності агробізнесу, підвищення його підзвітності та інвестиційної привабливості. Метою статті є системний огляд міжнародних нормативних рамок підготовки звітності зі сталого розвитку з особливим акцентом на вимоги до звітних показників раціонального землекористування, а також оцінка рівня розкриття показників використання земельних ресурсів великими аграрними компаніями України у звітах зі сталого розвитку. Методологія дослідження представлена комплексним міждисциплінарним підходом, який поєднує нормативний та порівняльний аналіз, контент-аналіз корпоративної звітності та кейс-аналіз практики розкриття показників землекористування. Результати дослідження показують, що на глобальному рівні сформовано багаторівневу систему нормативного регулювання розкриття показників землекористування у звітності зі сталого розвитку, в якій різні рамки виконують взаємодоповнюючі функції. Міжнародна практика поступово зміщується від декларативного опису екологічної відповідальності до вимірюваного, просторово деталізованого та інтегрованого розкриття показників землекористування. При цьому найбільш комплексний підхід пропонують ESRS і TNFD, які вимагають не лише звітування про результати діяльності, але й надавати показники оцінки екосистемних ризиків, деградації земель, змін у землекористуванні та залежності бізнесу від природного капіталу. Виявлено, що більшість великих агрохолдингів України або взагалі не оприлюднюють звітність зі сталого розвитку, або обмежуються декларативним описом екологічних ініціатив без наведення кількісних індикаторів, придатних для незалежної оцінки та порівняння. Це свідчить про недостатню інституційну зрілість практик ESG-розкриття в українському аграрному секторі. Серед українських агрохолдингів компанія Кернел демонструє найбільш системний підхід до розкриття показників землекористування, поєднуючи елементи методології GRI, TNFD і CDP. Практична цінність такого розкриття є помірно високою, хоча виявлено суттєві прогалини у звітності компанії щодо показників раціонального землекористування, які є важливими елементами стандартів ESRS E4 і рекомендацій TNFD. Результати цього дослідження закладають основи для удосконалення вітчизняної практики корпоративного розкриття ESG-показників в аграрному секторі.
Ключові слова
звітність зі сталого розвитку, облік земельних ресурсів, індикатори раціонального землекористування, оцінка земель сільськогосподарського призначення, ESG-показники, міжнародні стандарти підготовки звітності зі сталого розвитку, українські агрохолдинги, прозорість аграрного бізнесу