Методологія оцінки та удосконалення обліку резервів під очікувані кредитні збитки від знецінення фінансових активів за нормами МСФЗ 9: приклад дебіторської заборгованості агропідприємств України

В умовах воєнного стану, макроекономічної нестабільності, високого рівня кредитних ризиків і погіршення платоспроможності контрагентів особливої актуальності набуває проблема достовірної оцінки дебіторської заборгованості та формування резервів під очікувані кредитні збитки. Однак, традиційні підходи до оцінки резервів сумнівних боргів не повною мірою відповідають вимогам ризик-менеджменту та концепції прогнозного оцінювання кредитних ризиків, передбаченої МСФЗ 9. Метою цієї статті є розкриття практичних аспектів застосування методології оцінки очікуваних кредитних збитків відповідно до МСФЗ 9 «Фінансові інструменти» та вдосконалення первинного, синтетичного та аналітичного обліку резервів на збитки від знецінення фінансових активів на прикладі дебіторської заборгованості українських сільськогосподарських підприємств. Методологія дослідження включає абстрактно-логічний, монографічний, порівняльний та обчислювально-конструктивний (включаючи метод ECL, передбачений МСФЗ 9 «Фінансові інструменти») методи, а також системний підхід, аналіз та синтез. У статті представлено спрощений методичний підхід до оцінки очікуваних кредитних збитків на основі історії платежів, строків виникнення дебіторської заборгованості та аналізу платіжної благонадійності контрагентів. Автори запропонували систему кольорових зон кредитного ризику дебіторів залежно від рівня ECL та ознак дефолту, а також удосконалили організацію аналітичного обліку фінансових активів шляхом виокремлення субрахунків резервів під очікувані кредитні збитки безпосередньо на рахунках обліку дебіторської заборгованості. Важливою частиною результатів дослідження є розроблені авторами зразки первинних документів і регістрів аналітичного обліку для розрахунку та узагальнення інформації про резерви під очікувані кредитні збитки. Результати цього дослідження можуть бути використані для підвищення достовірності фінансової звітності, удосконалення системи ризик-менеджменту та зміцнення економічної безпеки аграрних підприємств України, а також адаптації національної облікової практики до міжнародних стандартів фінансової звітності.