Анотація
Інформація, пов’язана з природою, все частіше відображається у фінансовій звітності, звітах про сталий розвиток та інтегрованих звітах, наборах даних ESG та інструментах фінансування біорізноманіття. Це відображає зростаюче визнання того, що біологічні активи, залежності від екосистем, втрата біорізноманіття та ризики, пов’язані з природою, можуть впливати на оцінку, управління, регулювання, розподіл капіталу та стабільність грошових потоків. Однак, більша прозорість звітності не обов’язково забезпечує корисну для прийняття рішень інформацію. Метою цієї статті є розробка концептуальної основи для визначення того, коли звітність, пов’язана з природою, стає корисною для прийняття рішень в обліку біологічних активів, розкритті інформації про біорізноманіття та ESG підзвітності. Дослідження має якісний, інтерпретаційний дизайн, заснований на тематичному синтезі 155 опублікованих та інституційних джерел. Рецензовані статті з журналів сформували аналітичне ядро, яке, де це доречно, було підкріплено методологічною літературою, стандартами, регуляторними рамками, робочими документами та звітами. Результати дослідження визначають чотири взаємопідсилювальні умови корисності рішень. По-перше, достовірність вимірювань необхідна там, де звітні значення залежать від біологічної трансформації, оцінки справедливої вартості, неактивних ринків, моделей оцінки або оцінок ризику для біорізноманіття. По-друге, екологічна валідність необхідна там, де розкриття інформації відображають вплив на біорізноманіття, залежності, природоохоронну діяльність або результати відновлення. По-третє, для вирішення проблем управлінських стимулів, меж звітування, наукової складності та практичних обмежень перевірки необхідне належне управління, гарантування та регуляторне закріплення. По-четверте, аналітична доступність та узгодженість використання зацікавленими сторонами звітних даних необхідні для забезпечення порівнянності, інтерпретації та зв’язку інформації з фактичними потребами прийняття рішень. Стаття переосмислює звітність, пов’язану з природою, як проблему перетворення корисності рішень. Інформація, пов’язана з природою, стає корисною не лише тоді, коли вона розкривається, вимірюється або стандартизується, але й тоді, коли біологічні та екологічні явища перетворюються на достовірні, екологічно обґрунтовані, керовані та доступні знання.