Анотація
Сучасні глобальні виклики зумовлюють зростання ролі освіти як ключового чинника сталого розвитку суспільства. Для України, яка перебуває в умовах глибоких трансформацій і відбудови, розвиток освіти для сталого розвитку є важливою передумовою інтеграції у європейський простір та забезпечення довгострокового сталого поступу. Метою статті є аналіз практики підтримки освіти для сталого розвитку організаціями міжнародного, регіонального (зокрема європейського) і національного рівня, як передумови її поширення в Україні. В процесі дослідження автори використали такі методи як контент-аналіз і синтез, індукцію та дедукцію, моделювання, табличний метод, системний підхід, а також метод узагальнення і прогнозування. Стаття пропонує огляд міжнародних, регіональних і національних організацій, які надають методичну й організаційну підтримку університетам, доступ до актуальних інформаційних ресурсів для вдосконалення освітніх програм, навчального процесу і розробки підходів до оцінки прогресу. Результати дослідження показують, що окремі національні платформи отримали широке визнання (в регіонах/світі). Численність і різноманітність організацій, які об’єднують і підтримують університети у їх прагненні до сталого розвитку, призвела до появи значної кількості відповідних систем оцінки/самооцінки. Підходи до підтримки сталого розвитку національними організаціями відрізняються за своїми пріоритетами, зокрема вони можуть обмежуватись екологічною складовою освіти для сталого розвитку або лише забезпеченням доступу до якісної освіти. Україна насамперед має зосередити зусилля на підготовці лідерів зі сталого розвитку на всіх рівнях освітньої діяльності. Подальша реалізація сталих практик має поєднуватись із забезпеченням інформацією про них всіх зацікавлених сторін, тобто – звітуванням зі сталого розвитку. Передумовою такого звітування є використання інструменту самооцінки для всіх інституційних одиниць та рівнів управління.