Туристичний збір у структурі доходів місцевих бюджетів: досвід України та Польщі

Фінансова спроможність місцевих бюджетів є ключовою передумовою сталого розвитку територіальних громад. В умовах децентралізації особливого значення набувають місцеві податки і збори, які формують власні доходи органів місцевого самоврядування та зменшують їх залежність від міжбюджетних трансфертів. Серед таких джерел доходів важливе місце посідає туристичний збір, що поєднує фіскальну функцію з інструментами розвитку туризму та територій. Метою статті є порівняльна оцінка механізмів адміністрування туристичного збору в Україні та Польщі задля визначення їхньої фіскальної результативності та обґрунтування напрямів підвищення ефективності справляння туристичного збору в українських територіальних громадах. Методологічною основою дослідження є порівняльний статистичний аналіз офіційних даних із звітів органів місцевого самоврядування, Державної податкової служби України, Міністерства фінансів Польщі та місцевих фінансових управлінь. Результати дослідження свідчать, що попри зростання абсолютних сум, питома вага туристичного збору у доходах місцевих бюджетів українських громад залишається досить низькою – 0,03-0,04%, що вказує на обмежений фіскальний потенціал цього джерела порівняно з основними податковими надходженнями (ПДФО, єдиний податок, плата за землю). Однак, як показує досвід Поляницької територіальної громади, на території якої розміщений гірськолижний курорт Буковель, туристичний збір набуває значної фіскальної ролі в громадах України з розвиненим туризмом. В аналогічних ґмінах Польщі частка місцевого збору стабільна і значно нижча – близько 1,6-2,1%. Це пояснюється тим, що дохідні бази ґмін більш диверсифіковані, тому туристичний збір має менше фіскальне значення. Для підвищення ефективності адміністрування туристичного збору в Україні рекомендується:запровадити прозору систему обліку туристів і платежів, включаючи цифрові платформи для моніторингу надходжень; інтегрувати механізм збору у стратегії місцевого розвитку та маркетингові програми громад; здійснити додаткові дослідження щодо бюджетних наслідків зміни методики встановлення ставки та її впливу на привабливість туристичних територій. Ці заходи є складовою більш ширшої концепції розвитку економіки туризму в Україні та вимагають розробки організаційно-методичних засад їх практичної реалізації, що визначає перспективи подальших наукових досліджень.