Анотація
Фінансова стійкість територіальних громад є ключовою умовою їх сталого соціально-економічного розвитку. У цьому контексті особливого значення набувають доходи бюджетів, які виступають основним інструментом формування фінансових ресурсів громад і визначають рівень їхньої бюджетної автономії. Метою дослідження є обґрунтування теоретичних основ формування доходів бюджетів громад як інструменту забезпечення їх фінансової стабільності. У статті проведено аналіз практики та виявлено основні проблеми наповнення бюджетів громад у контексті викликів пов’язаних з війною. Методологічну основу дослідження становлять діалектичний підхід, структурно-логічний аналіз, порівняльний аналіз бюджетних показників, графічна інтерпретація даних. У формуванні висновків автори опираються на положення теорії фіскального федералізму, суспільного вибору та інституціоналізму. Результати дослідження показують, що у 2021–2024 рр. абсолютні обсяги доходів бюджетів громад зростали, однак їх частка у ВВП та у доходах Зведеного бюджету України зменшувалася внаслідок посилення централізації ресурсів у державному бюджеті. Результати регіонального порівняння демонструють високий рівень фіскальної автономії економічно розвинених та відносно безпечних регіонів. Такі зміни свідчать про стабільні податкові надходження, структурну диверсифікацію економіки та ефективне використання фінансових інструментів для соціально-економічного розвитку громад. Натомість, у прифронтових громадах простежується різке зростання трансфертної залежності, що є закономірним наслідком воєнних дій. Заходи щодо покращення мобілізації власних та цільових доходів до бюджетів громад включають: розширення податкових повноважень органів місцевого самоврядування, боротьбу з тінізацією економіки, підвищення ефективності податкового адміністрування шляхом боротьби з корупцією та використання цифрових технологій у роботі з платниками податків. Крім того, враховуючи значну роль трансфертів як джерела доходів бюджету у забезпеченні фінансової стабільності громад, доцільно розробити нові підходи до реформування трансфертної політики.