Економічні наслідки демографічної кризи та старіння населення

Попри спроби стабілізації демографічних процесів, такі явища, як зниження рівня народжуваності, підвищення загального рівня смертності, активна еміграція та стрімке старіння населення суттєво впливають на соціально-економічну ситуацію в Україні. Мета дослідження – емпірично оцінити взаємозв’язки між демографічною кризою (зниження народжуваності, зростання смертності, еміграція, старіння населення) та ключовими макроекономічними показниками України в 2010-2024 рр. У дослідженні використано статистичні дані з офіційних джерел, зокрема Державної служби статистики України та Пенсійного фонду України. Методологія поєднує описову та структурно-демографічну аналітику, парні кореляції Пірсона і множинну лінійну регресію методом найменших квадратів із фіктивними змінними шоків (2014–2015 рр. – воєнно-політичний шок і макрофінансова криза; 2020 р. – пандемічний шок COVID-19 та 2022 р. – повномасштабне вторгнення рф та пов’язані безпекові/міграційні/фіскальні ефекти), що дає змогу відокремити трендові й подієві компоненти. Розглянуто три альтернативні залежні змінні (вектор Y): ln(ВВП на душу населення); відношення зайнятих осіб до пенсіонерів; частка пенсійних видатків у ВВП; ключові результати наведено для моделі із залежною змінною «частка пенсійних видатків у ВВП, %». Отримані результати свідчать, що в умовах дії фіксованих демографічних і фіскально-доходних чинників, підвищення ВВП на душу населення супроводжується зменшенням частки пенсійних видатків у ВВП (ефект розширення знаменника та часткова фіскальна консолідація); збільшення видатків на соціальний захист асоціюється з підвищенням цієї частки; фіктивні змінні шоків фіксують значущі рівневі зсуви (додатні для 2014–2015 рр. і 2022 р., від’ємні для 2020 р.); вплив відношення зайнятих осіб до пенсіонерів статистично значущий у базовій специфікації, але чутливий до врахування шоків і фіскальних регресорів, що відображає інституційну інерційність короткострокової динаміки пенсійної частки. Результати дослідження дозволяють обґрунтувати три взаємопов’язані напрями державної політики: запровадження середньострокових бюджетних орієнтирів та стандартизованих правил індексації для соціальної сфери; прискорення зростання продуктивності та реінтеграції робочої сили (зокрема жінок, осіб передпенсійного віку та осіб пенсійного віку); параметрична модернізація пенсійної системи для стримування зростання вікового навантаження.