Державна боргова політика та боргова безпека в умовах повоєнного відновлення

Боргова безпека є критично важливою складовою фінансової безпеки держави. В умовах війни Україна суттєво наростила державний борг, стикнулася із значним дефіцитом бюджету і почала активно залучати міжнародну фінансову допомогу для фінансування стратегічно важливих сфер. Всі ці процеси вимагають оновлення засад фінансово-кредитної політки та впровадження інструментів довгострокової фінансової стабільності. Це дослідження має на меті визначити основні тенденції розвитку державної боргової політики України у контексті викликів воєнного стану та повоєнного відновлення економіки, щоб окреслити стратегічні напрямки підвищення боргової безпеки держави. Дослідники аналізують динаміку ключових макроекономічних показників, які характеризують рівень боргової безпеки країни, а також оцінюють вплив внутрішніх і зовнішніх факторів на боргове навантаження у коротко- та середньостроковій перспективі. Дослідження охоплює період з 2005 по 2024 роки, пропонуючи прогноз динаміки обслуговування зовнішнього, внутрішнього та сукупного державного боргу України до 2046 року. У дослідженні використано три ключові наукові методи: економетричний аналіз, графічний метод та системний аналіз. За допомогою економетричної моделі VAR були проаналізовані взаємозвʼязки між основними параметрами боргової політики. Дослідження показало, що найбільший вплив на боргове навантаження чинить зовнішній борг, тоді як зростання резервів сприяє його зниженню, що підтверджує їхню роль стабілізатора фінансової системи. Оцінка імпульсних реакцій системи виявила, що короткостроковий шок у зовнішньому боргу призводить до зростання загального боргу до ВВП на 0,18%. З іншого боку, зростання доходності ОВДП негативно впливає на боргове навантаження через збільшення вартості запозичень. Декомпозиція дисперсії показала, що 45% коливань боргового навантаження пояснюються внутрішніми факторами, а решта – впливом зовнішнього боргу, резервів, доходності та внутрішніх облігацій. Для забезпечення фінансової стабільності та підтримки довіри інвесторів Україна має інтегрувати боргову політику з фіскальними та монетарними інструментами, а також посилити координацію між ключовими фінансовими установами – Міністерством фінансів України, Національним банком України, парламентськими комітетами та Рахунковою палатою, щоб сформувати ефективну систему моніторингу боргових ризиків. Державна боргова політика повинна базуватися на прозорих рішеннях, орієнтованих на довгострокову фінансову стійкість, що відповідає потребам повоєнного відновлення та стратегічним цілям сталого розвитку України.